Як пережила туристична галузь Чернігівщини півроку повномасштабної війни? Думки та враження учасників ринку.

ЧАСТИНА ПЕРША 

Мало хто знає, але окрім, власне, ЗСУ, в Україні існує другий - найчисленніший -
фронт: економічний. На Чернігівщині він теж вдало тримає рубежі. З 24 лютого чимало
операторів сфери гостинності перекваліфікувалися з готельєрів та рестораторів, з
підприємців та адміністраторів на волонтерів, помічників, квартирмейстерів, фахівців
тилового забезпечення, які так само, як і військові, тримали Чернігів 37 днів під час
російської облоги. Дехто доволонтерився до останньої дрібки солі. Проте боротьба
триває. І якщо місто та більша частина області може більш – менш спокійно
здійснювати свою діяльність, багато хто із представників сфери гостинності і далі
продовжують підтримувати і наші ЗСУ, і місцеве населення без перерви, 24/7
«Чернігівщина туристична» та Департамент культури і туризму, національностей та
релігій Чернігівської облдержадміністрації опитали провідних учасників ринку що
змінилося для них за ці 6-7 місяців. Загалом, перелік питань, на які відповіли
чернігівські оператори сфери гостинності, був таким:
1. Що змінилося у сфері діяльності за період воєнного стану?
2. Прямі збитки та обрахунки непрямих збитків галузі внаслідок російського
вторгнення.
3. Яка робота проводиться Департаментом, можливо, у співпраці з іншими
організаціями щодо активізації туристичної галузі. Тобто, що вже зроблене для
стабілізації туристичного сектору?
4. Плани на майбутнє: що треба зробити, щоб на Чернігівщину приїжджала більша
кількість туристів? Тобто, що треба зробити, на які показники успішності ви
націлюєтеся?
5. Чимало представників сфери гостинності (а більшість за статистикою – це
жінки) виїхали з метою безпеки за кордон. Наскільки можливо керувати
туристичним бізнесом дистанційно, з-за кордону?
6. Що, на вашу думку, має робити влада – органи місцевого самоврядування, ОДА,
профільні міністерства та відомства, щоб покращити стан справ у тургалузі
області зокрема та в країні в цілому?

Підприємці та фахівці визнають: таких випробувань, як у лютому та березні
Чернігівщина досі не знала. Це - найбільший та найжахливіший стрес-тест. Але ті, хто
вижив і вистояв, тепер, мабуть, не бояться нічого.
Щоправда, в оцінці більш віддалених перспектив - оператори дуже обережні. Горизонт
подій нині дуже скоротився і тепер обмежений буквально кількома днями. Важко щось

планувати, тим паче, що чимало готельєрів та рестораторів мають у прямому сенсі
мільйонні збитки через війну. Туристів, як і прибутку, поки ніхто навіть не чекає.

Директор Департаменту культури і туризму, національностей та релігій
Чернігівської облдержадміністрації Людмила Замай:
«Тепер промотуємо Чернігівщину онлайн»
1. Змінилось практично все. Туристичний бізнес - дуже чуттєвий до різноманітних
викликів. Впливає будь-що. Стосовно закладів туристичної інфраструктури області, то
навіть ті, які не постраждали напряму від ворожої окупації, бомбардувань та обстрілів,
зараз майже не працюють або тільки-но розпочали свою діяльність і говорити про якісь
суттєві туристичні потоки наразі не приходиться. Бо, хоч ворог пішов із Чернігівщини,
але вона – прикордонна та відповідно, прифронтова територія. Не секрет, що ряд
наших прикордонних громад (які донедавна були важливими туристичними
осередками) рашисти обстрілюють чи не щодня. У цілому в області ситуація більш –
менш спокійна. Проте відсоток тих, хто хоче приїхати до нас - поки що невеликий. Хочу
зазначити, що після пандемії у минулих роках деякі підприємці не змогли відновити
свою діяльність і просто закрились. На превеликий жаль, думаю, що ця цифра тільки
зросте після перемоги.
2. У туристичній галузі поки-що таких загальних цифр ми не маємо, бо левова частка
туризму – це приватний бізнес. І тільки вони можуть порахувати всі показники по своїх
об’єктах. Якщо говорити з представниками туристичного бізнесу Чернігівщини, то
кожен з них, напевно, зможе сказати, як він оцінює прямі та непрямі збитки. Проте
війна триває, а ворог жорстокий та підступний. Тому остаточну відповідь на це питання
ми зможемо дати тільки після завершення війни.
3. Нині галузь в основному функціонує онлайн, зокрема, і позиціонування Чернігівщини.
Що робимо зараз: продовжуємо розвивати наш обласний туристичний портал
«Чернігівщина туристична», який ми створили наприкінці 2021-го на грантові кошти.
Поки він у нас працює в обмеженому форматі - портал прив’язаний до сервісу Google-
карт, які зараз, зі зрозумілих причин, ми не можемо публікувати. Проте вже провели
навчання із власниками акаунтів на нашому сайті (всього у нас на сайті майже 900
об’єктів) і як тільки настануть сприятливі умови, вся актуальна інформація буде
доступна широкому загалу.
Наразі працюють декілька розділів, а облцентр розвитку туризму надає консультації та
відповідає на питання користувачів у телефонному режимі. Також маємо спільноти
практично в усіх існуючих соцмережах, де щоденно надаємо інформацію про життя
турспільноти Чернігівщини: цікаві та маловідомі факти з історії нашого краю, про нові
об’єкти або послуги, які все ж таки з’являються у нас в області, нові акції, екскурсії,
флешмоби, події тощо. Спільно із платформою «Discove.ua» створюємо онлайн Музей
пам’яті війни на Чернігівщині «Війна впритул». Нині доступна його частина: про
руйнування Чернігова та Новоселівки. Великий масив матеріалу по Лукашівці, Іванівці,
Прилуцькому, Ніжинському районах - на черзі для публікації, поки що опрацьовується.
Бо фахівці цієї платформи зараз дуже багато їздять Україною і там де дозволяють
військові, фіксують злочини росіян на території нашої держави.

Намагаємося підтримати наш бізнес, залучаючи їх до написання грантів та отримання
додаткових коштів на розвиток бізнесу, допомагаємо нашим Збройним Силам, як і
більшість наших громадян.
4. Коли ми говоримо про плани, дуже хотілося, щоб у нас все швидко стало так, як
було, принаймні. Проте, ми розуміємо, що так не буде. Після економічних криз 2008,
2014 туристична галузь оговтувалась 3 – 5 років. Ковід також відкинув галузь на
декілька років назад. Тому у цьому питанні маємо бути реалістами. Що зі свого боку ми
зможемо зробити? Всіляко, на нашому рівні, підтримувати турбізнес області і наші
громади, щоб вони могли рухатись вперед. Поки у пріоритетах – онлайн-
позиціонування туристичного ресурсу та потенціалу Чернігівщини. Згодом повернемось
до звичнішого формату: промотури для туроператорів та блогерів, проведення
масових заходів туристичного спрямування, створення стаціонарних та пересувних
турпунків (ця робота у нас була запланованова на березень 2022), підтримка проєктів
представників турбізнесу нашої області та багато іншого.
Наталія Реброва, генеральний директор Національного історико – культурного
заповідника «Гетьманська столиця» (м. Батурин): «Нині обсяг прибутків та
відвідувачів… 6% від довоєнного рівня»
1. З початком масштабного вторгнення російської федерації головним завданням
колективу заповідника стали охорона і збереження рухомих та нерухомих пам’яток,
безпека працівників і відвідувачів. В умовах окупації Чернігівщини ми шукали
можливості реалізації цих першочергових заходів і зверталися до українських і
закордонних благодійницьких фондів і організацій. Щиро вдячні за допомогу, яку нам
надали Центр порятунку культурної спадщини, Конотопська місцева благодійна
організація «Світанок», фонд ALIPH Foundation (Міжнародний альянс захисту
культурної спадщині в зоні конфліктів), волонтерка Ірина Нікіфорова. За рахунок
наданих ними коштів, матеріалів, засобів було законсервовано і забезпечено
необхідними матеріалами та обладнанням музейні фонди. Було встановлено
спеціальний захист для найуразливіших елементів нерухомих пам’яток. Проведено
роботу із збереження документації – наукового архіву, фондово-облікової, діловодства.
В період перебування окупаційних військ на території Чернігівщини, колектив
заповідника вів активну волонтерську діяльність, збираючи та передаючи з’єднанням
ЗСУ, Чернігівському військовому госпіталю, колегам із Чернігівського обласного
історичного музею, переселенцям гуманітарну допомогу.
У останні півроку колектив заповідника не припиняв свою роботу за основними
напрямками і далі веде науково-дослідну, культурно-просвітницьку, фондову,
експозиційну, архівно-бібліотечну роботу. Виконуються всі сезонні роботи, належно
утримуються території заповідника площею 31,7765 га.
Зменшилася кількість відвідувачів, змінилися форми роботи з аудиторією. Із 10 травня
2022 заповідник відкритий для відвідування, а з 1 липня – окремі приміщення музеїв,
що були зачинені з 24 лютого. Зараз кількість відвідувачів становить 6% від довоєнного
рівня.

Враховуючи реалії воєнного стану та необхідність реалізації просвітницької функції,
заповідником розроблено та створено міжнародний онлайн-майданчик «Гетьманська
столиця онлайн», впроваджено його на платній основі. Також підготовлено і
презентовано загалу 2 віртуальні виставки-фільми, проведено 3 міжнародні наукові
онлайн-заходи.
У 2022 велика увага приділена міжнародній співпраці. Реалізовуючи нові форми
наукової роботи, нами підготовлено та надіслано 35 листів-запитів у 29 інституцій
майже у всі частини світу, найбільше – до країн Європи. Значна частина адресатів вже
відгукнулася і нині вони співпрацюють з нами. Систематичними є публікації статей
співробітників з історії Батурина та України, діяльності заповідника у закордонних
виданнях, проведення спільних заходів – виставки в Українському національному музеї
у Чикаго, наукових вебінарів та ін.
Продовжується систематична волонтерська діяльність колективу закладу з метою
укріплення матеріальної бази ЗСУ. Проводяться заходи для воїнів ЗСУ з
метою підвищення рівня обізнаності воїнів щодо власної історії та нашого одвічного
ворога.
Серед всіх напрямків нашої роботи хочемо наголосити на просвітницькій роботі з
дітьми. Щоб зробити свій внесок в боротьбу та збирати кошти на підтримку Збройних
Сил України, вихованці історичного гуртка заповідника «Батуринський канцелярський
курінь» розробили екскурсію «Мій Батурин – серце Гетьманської України». У ході
першої екскурсії, яка була проведена до Дня знань, зібрали 5453 грн і передали їх до
Благодійного Фонду Сергія Притули на потреби наших воїнів.

2. В 2021 ми отримали 4,64 млн грн находжень від основної діяльності. На даний час
надходження складають лише 280 тис грн. – це 6% від надходжень минулого року.
Відтак внаслідок порушення нормальних умов діяльності ми недоотримали 4,3 млн грн.
Разом з тим, на заповідник лягли додаткові витрати, пов’язані із забезпеченням
збереження нашої фондової колекції і нерухомих пам’яток.
Зараз гостро постала проблема оплати енергоносіїв, яка тягне за собою загрозу
збереження рухомих і нерухомих пам’яток та інженерних комунікацій заповідника в
осінньо-зимовий період. Але ми прикладаємо всі зусилля для того, щоб вирішити це
питання і зберегти пам’ятки!
3. Майно заповідника внаслідок бойових дій на території Чернігівщини не було
пошкоджене.
4. Що потрібно зробити найперше для відродження галузі?
1. Сформулювати нові змісти для внутрішнього туризму та забезпечити надання
якісних послуг для населення з низькими доходами.
2. Реалізувати масштабну маркетингову кампанію на внутрішньому і зовнішньому
ринках.

3. Формувати пакетні пропозиції групових турів та різноманітних групових та
індивідуальних знижок – для розвитку туризму в регіоні.
4. Включити до освітніх програм загальноосвітніх та вищих навчальних закладів
відвідування учнівською та студентською молоддю Національного історико-культурного
заповідника «Гетьманська столиця».
5. Привертати увагу молоді проведенням історико-культурними заповідниками
фестивалів.
6. Перспективним для Чернігівщини є розвиток екотуризму. Реалізація цих заходів
стане можливою із здобуттям Україною Перемоги.

5. Весь колектив Національного заповідника «Гетьманська столиця» не залишив своїх
робочих місць, впродовж всього часу професійно, сміливо і самовіддано працював на
збереження та примноження національного надбання.
6. Стан справ у тургалузі області зокрема та в країні в цілому буде залежати від
швидкості відновлення інфраструктури та загального рівня життя в Україні. Це вплине і
на внутрішній, і на в’їзний та виїзний туризм. Та війна, що зараз триває в Україні, немає
аналогів у сучасній європейській історії щоб провести коректні паралелі із досвідом
інших країн.

Тетяна Ферльовська, керівник Парку природи «Беремицьке»: «Нашою справою
неможливо керувати на відстані»
1. Змінилось все, насамперед, змінились ми. Багато процесів треба налагоджувати
спочатку і уже в нових реаліях. Є частина партнерів, постачальників, які або припинили
свою діяльність, або зовсім не працюють. Але ми відновили роботу і працюємо на
своєму фронті:  підтримуємо економіку, виплачуємо зарплати, сплачуємо податки,
займаємось волонтерською роботою. Ми згуртовані і є чітка координація дій. БФ
«Беремицьке Біосфера» продовжує свою роботу в громаді, були організовані еколого -
просвітницькі заходи для школярів разом з батьками, екскурсії для тимчасово
переміщених осіб тощо.
 
2. Неможливо порахувати всі втрачені можливості розвитку, плани, мрії, ті позитивні
емоції, які отримують відвідувачі, спостерігаючи за тваринами, чи просто відпочиваючи
на території Парку природи «Беремицьке».
 
3. Пошкоджень чи руйнації майна немає.
 
4. Щодо Парку природи «Беремицьке» це, передусім, дороги, це питання було
важливим і до ведення бойових дій. 
Промоція як області, так і об'єктів, потрібно буде запевнювати гостей, що до нас їхати
безпечно  і що ми працювали, і працюємо навіть за таких обставин.

Необхідно буде організовувати і проводити багато різноманітних заходів, фестивалів,
концертів, активностей, що з однієї сторони підтримають уже сформований дух
єдності, а з іншої дозволить показати особливу культурну атмосферу для нових гостей
регіону, в тому числі іноземців. Але для цього буде необхідно залучити додаткові
кошти.
 
5. Неможливо, так як більшість питань вирішуються на місці і їх буває багато. Є й такі,
без вирішення яких, неможливо  рухатися далі і по зовсім неспоріднених напрямках. В
мирний час, напевно, керування дистанційно було б на якийсь період можливе, але
зараз не на часі.
 
6. Профільним міністерствам та відомствам потрібно буде організовувати виїзні заходи
(конференції, промо-тури та ін.), щоб на місцях показати можливості як для
представників туристичного бізнесу, так і журналістів. Звісно, потрібні і податкові
канікули, чи зниження податкових ставок, щоб збільшити наші можливості для
розвитку, нових починань. Розвиток туристичної сфери дасть поштовх і супутнім
галузям (готельному бізнесу, транспортно-логістичним компаніям, ресторанній сфері та
ін.).

Андрій Шпак, управитель готелю «Рейкарц – Чернігів»: «Ми втратили готелі
нашої мережі у Маріуполі та Миколаєві…»
1. 23 лютого в нашому готелі було достатньо велике заселення, звісно, 24 лютого
майже всі гості екстрено виїжджали, з певних причин не змогла виїхати невелика група
болгарських гостей, які приїхали у відрядження на одне з підприємств міста – їх змогли
евакуювати аж 6-го березня, коли місто було вже в повній блокаді. Під час активних
бойових дій в укритті нашого готелю ми прихистили більше 50-ти людей, допомагали з
харчуванням, передали багато матраців з номерного фонду на потреби ЗСУ, постільну
білизну, текстиль у військовий шпиталь та лікарні. Частина нашого персоналу
виїжджала з міста, хто в область, хто в межах України, дехто за кордон. Після відходу
орків від нашого міста на початку квітня, вже була потреба розміщати людей, як на
комерційній основі (в основному міжнародних журналістів, які показували на весь світ
наслідки нещадних бомбардувань), так і на безоплатній – медиків, волонтерів. 11
квітня ми вже відкрили готель і приймали перших гостей. Я дуже вдячний, що в нас
зберігся майже весь персонал, які оперативно повернулись до роботи. На сьогоднішній
день ми адаптуємось під умови роботи в воєнний час. Радикально змінився портрет
нашого гостя: якщо раніше в основній своїй частці це були туристи та бізнес-сегмент –
ті хто приїздить до нашого міста у відрядження, то сьогодні це, в основному, різні
міжнародні організації, місії, медичні організації, журналісти, військові – мета приїзду
безпосередньо пов’язана з ліквідацією наслідків військової агресії та безпекою в
майбутньому. Із відновленням бізнесу в регіоні, поступово з’являється і бізнес-сегмент.
На превеликий жаль, туриста ми сьогодні не бачимо, в цілому, причини зрозумілі.
2,3. Прямих збитків ми не понесли, оскільки готель в нашому місті не постраждав. Але
зруйновані готелі нашої мережі в Маріуполі та Миколаєві.

4. Насамперед, це загальні першочергові кроки, які повинні бути відновлені не тільки
для туристичної галузі, а й для нормального функціонування всіх галузей економіки і
повноцінного життя: відновити логістику нашого регіону з іншими областями, це дороги
та мости, відновлення інфраструктури, туристичних об’єктів. Збільшити залізничне
сполучення з іншими містами. Повернутись до продовження вже намічених шляхів
розвитку туристичних магнітів нашої області. Зробити основу (майданчик, хаб тощо)
для можливості проведення великих самітів, семінарів, форумів в місті та області,
розвивати внутрішній туризм. Ми повинні розширити портрет туриста: туризм з метою
пригод і розваг, гастротуризм, природний (зелений туризм), релігійний – на все це
багата наша Чернігівська область, потрібне покращення інфраструктури та
популяризація, просування. Повномасштабна війна показала, хто є наші вороги, а хто
друзі та брати, тому необхідно абстрагуватись від орієнтації на російського та
білоруського туриста, а орієнтуватись на європейський ринок та інші країни, активно
співпрацювати з нашими містами-побратимами. Вивчати досвід та брати найкраще не
тільки інших туристичних міст України, а й міст інших країн.
А зараз треба всім працювати, активно повертатись до більш-менш нормальної
роботи, наближаючи нашу Перемогу!
5. Можу сказати за наш вид діяльності – сфера «гостинності» - від слова «гість», всі
процеси нашої роботи побудовані навкруги Гостя, і керувати бізнесом, мабуть, і
можливо, але необхідно відчувати потреби, вимоги гостя, чути зворотній зв’язок та
оперативно реагувати, вирішувати нестандартні ситуації, які виникають в нашій роботі
щоденно, а дистанційно це, на жаль, неможливо, треба постійно знаходитись в готелі.
6. Покращувати інвестиційний клімат регіону, залучати інвесторів, підтримувати всі
прошарки бізнесу від малого до великого, в т.ч. і податкові канікули для підприємців,
про які багато говорять – бізнес не повинен виїжджати з регіону, буде комфортно
бізнесу – буде економічно розвиватись регіон, і туристична галузь в тому числі.
Найголовніше, щоб якомога скоріше була наша Перемога, чого всім бажаю! І все буде
добре!

Тамара Собецька, туроператор «Альта» (м. Чернігів), власниця еко-садиби «На
селі у дідуся» (с. Одешня): «Ми у прикордонній зоні - тож, до нас ніхто не зможе
доїхати. Навіть якщо захоче»
1. Моя туристична діяльність зазнала 100% збитків. Робота фірми призупинена в
зв’язку з відсутністю запитів. Еко-садиба знаходиться в прикордонній зоні, куди в’їзд
заборонено. Тому фіксуємо відсутність відпочивальників.
2. Сама еко-садиба не зазнала руйнувань. Але ж діяльність фірми призупинена. Тож,
маємо збитки. Господарська діяльність не ведеться.
3. Руйнацій майна немає.

4. Думаю, увага повернеться до об‘єктів, але тільки в результаті закінчення війни та
відновлення миру. Бо залучити туристів відпочивати під час війни практично
неможливо. Особливо в прикордонних районах.
5. Дистанційно керувати можливо, якщо бізнес працює. А ось працювати, думаю, ні.
Наш бізнес потребує живого спілкування, тому треба знаходиться на місці. Працювати
можливо тільки з постійними клієнтами, які заздалегідь довіряють фірмі.
6. Думаю, влада повинна дати податкові канікули. Для об'єктів рекреації потрібно
скасувати курортний збір. Народ виснажений війною. Рахує кожну копійку.
Щодо розвитку зеленого туризму потрібно ухвалити окремий закон. І, вважаю,
запровадити конкретну лімітовану плату щомісячну до бюджету. Це полегшить
розвиток на селі цього виду туризму. Та приверне увагу до підприємницький сектор і у
сільських мешканців. Місцеві органи самоврядування повинні рекламувати свій
туристичний потенціал щоб залучити туристів, які несуть гроші громадам.
Що до туристичної фірми. Народ хоче відпочивати. Війна виснажує не тільки морально,
та, на жаль, багато людей не працює. Доходи різко впали. А сфера відпочинку
потребує найперше грошей. Як тільки закінчиться війна та поліпшиться економічний
стан - все стане на коло своє. Туризм не може померти. Люди звикли подорожувати,
особливо молодь. Цей час треба пережити та планувати тільки бюджетні тури по
Україні у місця, де не велись бойові дії.
Цей час можна використати для нових ідей та планів.

Анатолій Прокопець, власник гостинної садиби «Будинок хаскі»: «Навесні ми
безкоштовно приймали біженців з Чернігова»

1.Так, змінилась! У час активних бойових дій, Гостинна садиба приймала біженців з
Чернігова (безкоштовно). В цей час ми не працювали, тільки з 11 квітня ми відновили
роботу. А клієнти почали приїжджати тільки влітку (і то на вихідні).
2. Збитків не було, тільки недоотримувані прибутки.
3. Руйнацій не було.
4. Потрібен ремонт доріг, встановлення знаків.
5. У нас відпочивали сімейні пари. Зараз жінки виїхали, чоловіки самі не приїжджають.
Закордон вони теж не в змозі виїхати.
6. Було б добре, коли б на час війни знизили оренду землі (30 га в оренді під сінокос та
випас).

Андрій Сагайдак - гід у дику природу, засновник Природничого центру
«Міжрічинська Пуща» та Музею лісових промислів: «Деякі організатори турів,
наші партнери, пішли у ЗСУ, є серед них і загиблі…»

Специфіка діяльності – проведення пізнавальних екскурсій, еко-туристичних походів та
природничих тренінгів. Заходи проходять на базі власного музею та на прилеглих
облаштованих лісових та болотяних маршрутах.

1. Зрозуміло, що війна змінила життя усіх українців докорінно. Працівники сфери
туризму тут не виняток. Щодо безпосередньо нашої діяльності зміни наступні.
- Скоротилась кількість екскурсій (за півроку війни на 67% порівняно із
аналогічним періодом минулого року) та відповідно суттєво зменшився рівень
доходів.
- Скоротилась протяжність маршрутів та кількість відвідуваних локацій. Адже
деякі із них знаходяться на лісових територіях, що заборонені для відвідування.
- Змінився склад туристичних груп. Відсутні корпоративні та дитячі групи.
- Змінився перелік заходів та їх тематика. Повністю відсутні активні піші походи,
кількаденні табори, «тренінги із виживання у дикій природі».
- Змінився перелік організаторів еко-туристичних турів, і з якими співпрацюємо.
Частина їх згорнули діяльність, деякі служать у ЗСУ, є, на жаль, і загиблі. Проте
з’явились і кілька нових туроператорів.
- З’явився новий формат – «благодійні» тури для підтримки волонтерів та ЗСУ.
2. Безпосередньо прямих збитків у нас немає, оскільки територія діяльності не була під
окупацією. Робота гіда у дику природу, зазвичай, не передбачає великих регулярних
капіталовкладень. Скоріше, у нас є проблема втрачених можливостей та неотриманих
доходів, адже кількість замовлених екскурсій складає лише третину від минулорічних.

3. Пошкоджень та руйнації майна внаслідок бойових дій, на наших туристичних
локаціях, не було. Наземні бойові дії в межах території нашої діяльності не велися.
Відповідно потреби у відновленні наших об’єктів немає.
4. Специфіка безпосередньо нашої локації полягає у тому, що до повномасштабного
вторгнення тут не було потреби збільшувати потік туристів, оскільки наша пропускна
спроможність обмежена. Адже нашими перевагами є саме дика природа, відсутність на
маршрутах інших відвідувачів, індивідуальний підхід та атмосфера невимушеного
спілкування. Сподіваємося, що після Перемоги просто знову повернемося до звичного
режиму роботи.
Щодо збільшення потоку туристів до області загалом та залучення певних соціально-
вікових категорій туристів, якщо коротко, є необхідність розвитку кількох складових.
- Належна інфраструктура (дороги, транспортне сполучення, громадські туалети,
заклади громадського харчування, готелі тощо).

- Привабливі туристичні об’єкти, локації, маршрути (облаштовані, відремонтовані,
доглянуті, без сміття, промарковані тощо).
- Кваліфіковані креативні і клієнтоорієнтовані працівники туристичного бізнесу
(гіди,екскурсоводи, адміністратори та власники готелів і закладів харчування,
водії, виробники і продавці сувенірів, власники пунктів прокату спорядження
тощо).
- Розроблені цікаві заходи для різних цільових груп (в т.ч. молодь, іноземці,
любителі активного відпочинку тощо).
- Ефективна реклама туристичних продуктів, послуг сфери гостинності та локацій
для самостійного відвідування.
5. Особисто не маю такого досвіду (дистанційного керування - ред.). Оскільки увесь час
залишався на місці. Проте знаю приклади, коли власниця/ менеджер турфірми
перебуває за кордоном, але продовжує працювати, підтримуючи зв'язок із туристами,
гідами, водіями та екскурсоводами на місцях. Але є і ті, хто тимчасово припинив
діяльність через свою відсутність в Україні.
6. Маю досить обмежений досвід співпраці із органами влади та місцевого
самоврядування, тому складно давати поради. Переконаний, що у туристичному
бізнесі, як і у будь-якому іншому (особливо якщо мова йде про малий або мікробізнес),
успіх залежить переважно від самого власника, за умови, що йому не перешкоджають.
Від держави та органів самоврядування, у першу чергу, має бути забезпечене належне
утримання державних і комунальних об’єктів – доріг, музеїв, парків тощо. Щодо
напрямків розвитку туризму, на які доцільно звернути увагу, сказано у відповіді на
питання № 4.

Директор Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника
ˮСлово о полку Ігоревімˮ Олена Матюк: «Збитки від обстрілу Тріумфальної арки
йдуть на мільйони»
1. Змінилося майже все, у тому числі і підхід до роботи. З початком повномасштабного
вторгнення наш музей-заповідник втратив відвідувачів, втратив фінансові
надходження, війна зруйнувала плани на майбутнє, позбавила нас спілкування з
нашими колегами з інших музейних установ, з якими у нас були плани на проведення
спільних заходів. Але попри всі негаразди, ми навчилися працювати у цих складних
умовах. Як кажуть: «Те, що тебе не вбиває, робить сильнішим».
Дивно те, що карантин, який передував бойовим діям був ніби репетицією до роботи у
складних умовах та хіба ми могли знати що нас чекає? Але зараз ми впевнено
працюємо у режимі онлайн, активно запроваджуємо різні форми онлайн роботи (лекції,
виставки, екскурсії, тематичні заходи, майстер-класи, тощо), щоби не втрачати зв’язок
з нашими прихильниками та продовжувати просвітницьку діяльність.
На жаль, на сьогодні жодної організованої екскурсійної групи до нас не приїхало.
Можливо через постійні обстріли зі ствольної артилерії прикордонних сіл, які

розташовані у 20-кілометровій зоні. Там дійсно неспокійно, а місто розташоване значно
далі і тому, дякувати Богу та Збройним Силам, у нас тихо. Сподіваємося, що так буде і
надалі.
Звичайно, є багато проблем, але головне зараз, це наша перемога над рашизмом, все
інше ми здолаємо!
2,3. Важко відповісти. У нашому місті активних бойових дій, дякувати Богу, не було але,
як наслідок можна казати про збитки надходжень від екскурсійно-туристичної
діяльності – близько 200 тис грн від оренди приміщень (орендарів звільнено від
орендної плати на термін 3,5 місяців) – близько 140 тис грн збитки від руйнування
внаслідок обстрілу Тріумфальної арки не підраховувалися, але сума на відновлення
цієї національної пам’ятки буде обраховуватися мільйонами.
Як відомо, внаслідок авіаудару уламками ракети, що влучила у Державний ліцей ім.
К.Д. Ушинського в ніч на 12 травня, було пошкоджено Тріумфальну арку, пам’ятку
архітектури національного значення. Значно пошкоджено залізну покрівлю даху
Тріумфальної арки, у двох місцях є наскрізні пробоїни діаметром до 10 см кожна. Від
вибухової хвилі відбулось відшарування слою штукатурки на карнізах та на фасаді
арки загальною площею близько 12м 2 . Незначних пошкоджень зазнала цокольна
частина Тріумфальної арки.
4. Мені подобалося, як до війни було запроваджено промоцію, брендування,
різноманітні рекламні заходи всієї туристичної галузі області. Спільно з Департаментом
культури і туризму, національностей та релігій ми вишукували нові та цікаві форми
роботи, спільні проєкти, об’єднувалися у такі собі кластери з готельним бізнесом, кафе,
ресторанами, місцевими виробниками крафтової продукції, долучали майстрів
декоративно-прикладного мистецтва, урізноманітнювали свою сувенірну продукцію,
активно співпрацювали з гідами та екскурсоводами - все це давало гарний результат і
враження для туристів і відвідувачів. Гадаю, якщо всю цю діяльність відновити після
нашої перемоги та активізувати, буде просто супер!
5. На мою думку, це невдалий варіант, бо сфера гостинності передбачає, перш за все,
живе спілкування. Дистанційна робота, на мою думку, є неефективною.
6. Має бути підтримка, перш за все, фінансова, бо якщо працівник з вищою освітою
отримує мінімальну заробітну плату і працює з думкою, що через дефіцит бюджету
можуть бути запроваджені різноманітні оптимізуючі заходи, бажання працювати та
генерування ідей зникає само по собі.
Крім того, необхідно надавати всіляку підтримку у просуванні місцевого туристичного
продукту – централізовані рекламні кампанії, форуми, обов’язково - навчання,
різноманітні презентації, конкурси та інші заходи, що сприятимуть розвитку,
підвищенню професіональних якостей та здоровій конкуренції.

Сергій Карпачов, власник садиби «Андріївські озера» (с. Андріївка): «У мене 300
тис грн збитків від бурятських мародерів»

1. Стало меньше відпочиваючих. Не було весіль. Корпоративів. Відпочивали більше
військові.

2. По Чернігову збитків не знаю. А в мене 300 тис збитків від бурятських мародерів.
3. Пошкодження майна немає.
4. Поставлю усі столи по території і будемо безкоштовно усіх годувати. Департамент
туризму і так робить багато необхідних правильних справ для цього.
5. Якщо це власниця, яка найняла керуючого, то дистанційно можно керувати звідусіль.
Можна взагалі раз на рік з'являтися. А ось якщо керуючого нема, то керувати з-за
кордону не вийде. Розікрадуть усе. Розтянуть. Подивіться на Петрову Слободу в
Іванівці.

Король Юрій, гід-екскурсовод Чернігівською областю: «Чернігівщина в якомусь
плані після завершення війни перетвориться на «маленький український Ізраїль»
1. В зв’язку з початком повномасштабних бойових дій на території України та
тимчасовою окупацією частини Чернігівської області військами російської федерації
вимушений був повністю призупинити свою діяльність, а також повністю скасувати всі
заплановані тури. Після деокупації області діяльність майже не відновлювалась.
Поодинокі замовлення 1-2 рази на місяць не можна вважати за повноцінну роботу.
2. Оскільки бойові дії на Чернігівщині почалися наприкінці лютого, а це, зазвичай,
найнижчий сезон протягом року, то не було організованих турів. Відповідно жодних
збитків пов’язаних зі скасуванням турів чи необхідності дострокового повернення
туристів не було. Скасування попередньо заброньованих турів не несе за собою
додаткових затрат, за умовами договорів бойові дії є форс-мажорними обставинами.
3. Оскільки в своїй діяльності завжди користувався орендованим транспортом, то
особисто я не зазнав жодних збитків пов’язаних з його пошкодженням. Ці збитки лягли
на плечі власників транспортних засобів, які потрапили під обстріли. Також в попередні
роки не мав власного офісу, відповідно жодних збитків пов’язаних з його руйнуванням.
4. Я вважаю що черговий масштабний напад росії на Україну зробив достатню
«рекламу» у всьому світі нашій країні. Ті жителі планети, які навіть не знали, де на карті
Україна, зараз точно можуть розповісти з десяток загальновідомих фактів про неї.
Тому Чернігівщина має звучати в усіх ЗМІ по максимуму в контексті регіону який один з
перших прийняв удар в лютому 2022 чинив героїчний опір і не пропустив окупантів на
столицю. Тобто до багатовікової історії міста у нас додалась ще одна сторінка, про яку
можна почути і побачити на власні очі.

Оскільки Чернігівщина зазнала значних руйнувань, то для інвесторів та благодійників
наш край може бути привабливим в питаннях відбудови. Для цього потрібно створити
відповідні економічні передумови, забезпечити безпеку у всій області.
5. Туристичний бізнес ще до ескалації звик бути дуже мобільним. Зазвичай, всі
організаційні питання вирішувалися в «телефонному режимі». Оплату послуг,
бронювання та ін. можна робити з будь-якого куточку світу, де є інтернет. Тому такий
режим роботи досить звичний і не викликає труднощів.
6. Перші кроки у відновленні туризму після закінчення війни я би розділив на кілька
складових: економічні, безпекові, соціальні.
Економічні. Влада має лише створити економічні умови для ведення бізнесу.
Туристичний бізнес сам себе направить у правильне русло. Зменшення податкового
навантаження, канікули від перевірок з боку контролюючих органів, зменшення
вартості пального дало б значну підтримку представникам малого та середнього
бізнесу. Туризм неможливий без добре розвиненої транспортної інфраструктури. Тому
першочергово має бути проведений ремонт зруйнованих доріг, мостів, готелів, кафе і
т.д.
Безпекові. Розташування Чернігівської області поруч з російською федерацією і
республікою білорусь може вплинути на вибір нашого краю для відпочинку з огляду на
можливі обстріли прикордонних територій, де у нас розташовано багато туристичних
об’єктів. Тому влада має подбати про безпеку нашого регіону (охорона кордону, ППО,
бомбосховища, медицина і т.д.).
Гарний приклад в цьому питанні Ізраїль, який живе в постійній бойовій готовності.
Чернігівщина в якомусь плані після завершення війни перетвориться на «маленький
український Ізраїль». Наші непередбачувані сусіди, на жаль, нікуди не зникнуть.
Соціальні. Поки в країні не стабілізується економічна обстановка, поки люди
відбудують зруйноване житло, туризм буде та стаття витрат на якій будуть
заощаджувати і відкладати на потім.

Продовження 17.10