Бджоли на Чернігівщині різні

Ми звикли до так званих «свійських» бджілок-трудівниць.
Проте в нашій області можна побачити й інших, наприклад, червонокнижну ксилокопу або бджолу–тесляра, також прекрасного запилювача рослин. Таку назву вона отримала від того, що гнізда будує в основному в сухих стовбурах дерев – прогризає ходи потужними щелепами. «Відпрацьовану» деревину прибирає – вигрібає передніми лапками.

Як зазначають фахівці хід у деревині ця бджола починає будувати з південного боку. Він може бути довжиною до 20 см. І на його «прокладання» комаха витрачає декілька днів. Ці  «тунелі» будуються для потомства: тут все літо знаходяться її личинки, для яких бджола-тесляр створює запас їжі – трохи пилку та меду. Восени личинки перетворюються на лялечок, які у свою чергу перетворюються на бджіл нової генерації, що зимують. І все – далі «самостійне плавання».

За зовнішнім виглядом  - це велика синьо-чорна комаха, часто із темно-синім металевим блиском,  з темно-синіми крилами, можуть бути з фіолетовим відливом. За розмірами  - більша за звичайну бджолу, ближче до розмірів джмеля. Ця бджола-тесляр, як й інші види ксилокоп, які є в Україні, занесені до  Червоної книги, адже їх популяція постійно зменшується: сухі дерева та дерев’яні будинки не так уже й часто зустрічаються тепер. Потерпає ця комаха також від застосування отрутохімікатів, якими обробляють сади, поля, ліси. У багатьох природних парках України їх можна зустріти частіше, оскільки для комах та інших представників фауни, що живуть у деревині,  - у парках спеціально залишають певну кількість засохлих дерев.

За матеріалами wikipedia, nppg.gov.ua