Чи потрібні нам болота?

Адже болота займають 2% території України – це майже як уся Закарпатська область. Найбільше боліт на Поліссі: у Чернігівській, Рівненській, Волинській областях. Можливо їх краще позбутися, як це робили в минулому столітті, і осушені території використати чи під землеробство, чи під будівництво? Відповідь на ці та багато інших питань можна отримати, подивившись соціальний проморолик Української природоохоронної групи (https://www.youtube.com/watch?v=LfiP4SY5o4U). Запросіть ваших дітей та онуків також  його переглянути, адже вони повинні знати про принципову важливість збереження водно–болотних угідь.

Додатково: за рік гектар болота поглинає з повітря 550-1800 кг вуглекислого газу і виділяє 260-700 кг кисню. Це в 7-15 разів більше, ніж може переробити гектар лісу. Під час танення снігу, болота беруть на себе частину стоку, знижуючи катастрофічність повені. А згодом поступово віддають його, забезпечуючи стійку водність влітку. Практично всі річки та струмки, у т.ч. й наша красуня Десна,  починають свій шлях з водно-болотних угідь. Болота чистіші, ніж озера, адже оновлюються кожні 5 років, тоді як озера – в середньому раз за 17 років. Тут ростуть та живуть різноманітні представники флори та фауни.

Майже всі болота Чернігівського Полісся є низовими. Найбільшими болотами краю є Замглай (8 334 га), Остерське (10 558 га), Сновське (9 400 га), Смолянка (4 288 га), Доч-Гали (3 600 га), Видра (2 458 га). Переважна більшість подібних об’єктів є гідрологічними заказниками та пам’ятками природи, що створені з метою збереження унікальних та типових водно-болотних масивів. Їх площа складає понад 59 тис. га, що становить близько 22% від загальної площі природно-заповідного фонду області.

Ще більше інформації про болота Полісся, їх вражаючі драговини, недоступні для людей непролазні хащі, сповнені численних таємниць, цікавий та унікальний світ живої природи можна дізнатись у книзі «Загублений світ Полісся. Природа та люди великих боліт». Автор - гід – екскурсовод у дику природу Андрій Сагайдак,  засновник Природничого центру «Міжрічинська Пуща», що на Чернігівщині.

Джерело:  Деснянське басейнове управління водних ресурсів, wikipedia, cheline.com.ua