Це – Птуха Микола Васильович, статист, демограф, економіст, історик демографії та статистики, організатор науки, засновник Інституту демографії АН УРСР, академік УАН, член-кореспондент АН СРСР, уродженець літописного містечка Остер, що на Чернігівщині, - так пише про нього Вікіпедія.
Змалку відрізнявся шаленим бажанням до навчання та різноманітних досліджень, яке не втратив протягом життя. Отримав ґрунтовну юридичну освіту: спочатку у Петербурзькому університеті, з продовженням навчання у Німеччині та Британії. Володів 12 мовами. У 32 роки – Птуха - вже професор відділу Петербурзького університету у Пермі. З 1918 р. працював в Україні, де заснував та 20 років очолював інститут демографії АН УРСР – перший подібний у світі. У його доробку сотні наукових праць, 11 монографій, розробка унікальних методик та схем з вивчення конкретних масових явищ соціального життя людини та ін., багато з яких отримали світове визнання та якими користуються й нині (наприклад, висновки у вивченні шлюбності та смертності населення ).
Микола Васильович вивчив та проаналізував катастрофічні наслідки Голодомору для демографічної ситуації в Україні, провів статистичні дослідження людності та їх співвідношення із переписами населення. Зрозуміло, що такі дослідження були небезпечні для радянської влади, названі «шкідницькими», а сам Птуха, відповідно отримав «тавро» шкідника та псевдонауковця, був звільнений з посади директора інституту демографії, заарештований та знаходився під слідством майже 2 роки.
Його «дітище» - інститут демографії закритий та розформований. Цю втрату Микола Васильович переніс болісно. Після звільнення з-під арешту закцентував увагу та енергію на подальшій дослідницькій та науковій роботі: займався вивченням та популяризацією історії статистики, викладацькою діяльністю (викладав у різних восьми (!) вузах), продовжував роботу на дозволених для нього посадах з напрямку статистики у різних наукових установах, комісіях, у т.ч й на позаштатних посадах.
Попри арешт М. В. Птуха був обраний дійсним членом Міжнародного статистичного інституту, членом Американської академії політичних і суспільних наук, Американського економічного товариства, Американського географічного товариства.
Останні роки свого життя хворів. Помер у 1961 р. у 77-річному віці. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
За матеріалами nbuv.gov.ua, core.ac.uk, idss.org.ua, wikipedia