Книги мають свою долю

Чи замислювалися ви хоч колись як багато книг ніколи не будуть знайденими? Ще важче розуміти скільки всього ховається від ока людського і не мати сили того відкрити. Звісно, про такі книги я й розповідати не стану, та все ж маю одну історію про книгу, яку, на щастя, знайшли (шкода лише не той зразок над переписом якого я так плідно працював). 

«Слово о полку Ігоревім» - видатна пам'ятка давньоруської літератури. Саме таким тавруванням прикрашають описи цієї книги. Що ж криється за цим промовистим «видатна» та «пам’ятка» давайте і дізнаємося.

Історики все частіше намагаються дістати з археологічного дна відповідь на питання: хто ж автор книги?  Хоча я і зневажаю будь-які спроби перетягнути ковдру зі страшенно смачної страви на кухаря, та запевняю вас: то була людина начитана і тямуща. Хтось вдається сперечатися про те, чи був він свідком тих подій, а хтось про те чи був власне героєм своєї ж книги. Та будь-яка розгадана загадка втрачає свою магію, погодьтеся.

2782 слова – і всі вони про невдалий похід новгород-сіверського князя на половців у 1185 році, дуже дивний вибір для створення шедевру чи не так? Одначе справжній сенс прихований не в поразці, а у висновках.

Часи для Київської Русі тоді були ой які неспокійні та ще й князі ніяк не могли поділити між собою землі батьківські. І ворогів, як-то кажуть не треба, коли свої чвари призводили до пограбування міст та спалення сіл. Та все ж і ті не дрімали, й собі потихеньку нападали на Київські землі. У таку мить князі київські, волинські, галицькі, переяславські та смоленські об’єднувалися, забували всі незгоди і….. перемагали половців, принаймні так було у 1183 році.

Та цього разу не так сталося, як гадалося. 

Князь Ігор Святославич позаздрив славетним перемогам київського князя та й собі тишком вирішив покласти край зазіханням ворога, напитися води шоломом з Дону. Тож з такими думками і вирушив князь з братом Всеволодом, сином Володимиром та небожем Святославом у далеку путь. Минаючи ліси, рушаючи в степи недобрі знаки князів наздоганяли: то сонячне затемнення, тозлісні крики птахів, то звірине виття. Вже й не по собі стає. Вступили князі в перший бій з половцями й розбили військо вороже. А природа ще дужче сипле грозами й вітрами. Сниться Святославу сон, де просить він князів об’єднатися, виступити разом проти ворога та не чують його. На ранок раптово наскочили війська половецьких ханів Гзака і Кончака, обступили князів з усіх сторін. Билися і день, і другий вже минав, а як третій наступив, то й війська князівського не стало і четверо князів потрапили в полон.

Направду, втік Ігор з того полону половецького і князям вдалося вийти сухими з води та спричинив той похід  біду набагато страшнішу: розв’язав руки половцям, відкрив шлях на землі Київські. 

Всяка казка кінцем славна, а історія – роздумами багата: славою очі  не сліпіть, єднайтеся, далекоглядними будьте і тоді славетні книги вийдуть не тільки формою, а й змістом!

Що відвідати?

☑ Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім» - безцінна перлина-оберіг пам’яті про героїчну поему. Все ж далеко не кожному видатному твору пощастило мати свій власний музей-заповідник;

☑ Пам’ятник легендарному давньоруському співцю і поету Бояну – один із героїв поеми «Слово о полку Ігоревім», а щоб дізнатися більше про нього та,власне, відкрити для себе повну палітру вражень не забудьте завітати до бібліотеки за примірничком «Слово о полку Ігоревім»;

☑ Крейдяний кар’єр – не упустіть нагоду споглянути весняний розлив Десни з цієї локації, візуалізуючи пейзажі часів Київської Русі.

Розфарбовка для дітей: