Кораблебудівельниця за фахом, за покликом - письменниця, поетеса та драматургиня

Мова про Любов Василівну Забашту – уродженку м. Прилук на Чернігівщині. Її творча натура проявлялась у дитячому віці, а у початкових класах її перші вірші вже друкувались на сторінках місцевих ЗМІ. Проте освіту отримала – мала отримати обов’язково технічну, адже перед радянсько-німецькою війною конче були потрібні інженери, робітники…поети та письменники тоді не були потрібні. Певний час працювала за отриманою спеціальністю – інженеркою-кораблебудівельницею, однак бажання писати вірші нікуди не зникло. І як би важко не було,  - без відриву від роботи, заочно отримала гуманітарну освіту – навчалась на мовно-літературному факультеті у Київському педінституті. І далі поетичні збірки, поеми, п’єси та ще й прозові твори пані Любов видавала практично без перерв. На початку 60-х рр. минулого століття почала створювати поезію і для дітей, -  і перша така її збірка була під доволі актуальною сьогодні назвою «Паляниця – білолиця». А були ще «Коли я виросту», «По гриби», «Будинок мого дитинства» та ін. Ряд її творів присвячені Тарасові Шевченку.

Не один десяток віршів Любові Василівни стали піснями, які й досі є в репертуарі багатьох творчих колективів України.

Любов Забашта відійшла у засвіти у 1990 р. На її малій батьківщині, у Прилуках, про неї пам’ятають: у міській бібліотеці, яка була названа на її честь, створено кімнату-музей,  де зберігаються її особисті речі, які подарував син поетеси. З 2005 р. започаткована літературно-мистецька премія імені  Л. Забашти «Квіт папороті», де відзначено десятки лауреатів та  дипломантів. А у 2011 р. у центральній частині Прилук, на алеї, встановлено пам’ятник Л. Забашті (письменниця відпочиває на лаві у парку). Звичайно, є й меморіальні дошки на будинку, у якому колись мешкала та писала вірші, та школі, де вона навчалася.

За матеріалами uain.press, «ОТГ-Інформ Чернігівщина», «День за днем», wikipedia, pryluky.cg.gov.ua