Море, змії-дракони та інші персонажі з дитинства Чернігівщини

Кажуть, історія – занадто серйозна справа, щоб довірити її історикам, тож я, як німий її свідок, справно проведу вас слідами свого бурхливого минулого.

Багато хто вважає датою мого народження 907 рік, та мало хто знає, що 400 мільйонів років тому моїм будинком було море з усіма його принадами: товщами солі, вулканами, а дещо пізніше і мирними мешканцями. Часом море висихало і ставало то лагуною, то болотистою місцевістю або краєм озер, а бувало й знову поверталося з новою силою та приносило раніше небачені скарби: пісок, вапняки, доломіти та гіпси. Зараз же єдиний спогад про моє екзотичне минуле, який завжди на поверхні – це щедрі поклади мергелю (відомого як глина). А потім 1,5 мільйона років зледенінь і ось нарешті я не самотній, але ще не самостійний.

Приємно, що археологи визнають мої перші поселення одними з найвизначніших пам’яток пізнього палеоліту. Не можу не  погодитися, було цікаво спостерігати за тим, як люди створювали дивакуваті для мене орнаменти та не менш чудернацькі символи на виробах. Часто ставив запитання  «навіщо?» та відповідали вони ще ряснішими рядками символів, що викликало значно більше непорозуміння. Та маю визнати - музичні інструменти і браслети з кісток мамонта мені до смаку.

Символічно, що через 1000 років від мого офіційного дня народження у 1907 в селі Мезин знайшли справжнього змія-дракона. Не вірите? Того року  прокотилася нечувана гроза. Такий собі дядечко Сисой, що жив під кручею Десни, вийшов зраночку і остовпів, побачивши замість городу величезну яму. І все б то нічого, та в тій ямі лежали череп і роги зовсім не розміром з доброго вола. Звичайно, що археологи псують всі цікаві казки і змії-дракони перетворюються на цілком реальних мамонтів, але погодьтеся -  не всюди і не кожного дня замість картоплі та буряків виростають бивні мамонтів.

Вам, напевно, цікаво а як же жили люди в ті часи? Що ж, маю сказати, мало що змінилося. Престижними районами для поселення вважалися території з видом на річку, але зовсім не багатоповерхівки, навпаки, заглиблені у землю будівлі з рубленими стінами. Вже було й своє невеличке господарство: собака, вівці, кози та свині. Головною справою життя вважався агробізнес (як би його зараз назвали). Але і полюванням не нехтували. Всі хобі були корисними та потрібними, ну хіба посперечаєшся, що гончарство і риболовля  то марна справа?

Важливою місією було і збереження своїх поселень, а для цього будували справжні вали та рови, щоб у звіра чи неприятеля було менше бажання долати цю смугу перешкод, шкода, що сьогодні це не так ефективно.

Якщо хочеш доторкнутися до сторінки цієї історії, пропоную відвідати:

☑ Мезинську стоянку (с.Мезин, Новгород-Сіверський р-н), де не тільки побачиш на власні очі житло первісної людини, а й відчуєш всю складність життя тогочасного світу.  Щоб більше дізнатися про життя та побут первісної людини, краще замовити екскурсію у Мезинському археологічному науково-дослідному музеї імені В. Є. Куриленка, на території якого й знаходиться музеєфіфкована стоянка первісної людини.

☑ Крейдяний кар’єр (с.Путивськ, Новгород-Сіверський р-н) -  якщо пощастить, то знайдеш чудовий сувенір з мого морського минулого – т.зв. белемніти: у народі їх ще називають «громовими стрілами», «чортовими пальцями», «пальцями Святого Петра». Щоб туди потрапити, краще також запитати у місцевих гідів (/guides) або замовити екскурсію у Новгород-Сіверському музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім»

Розфарбовка для дітей: