У храмі у стилі українського бароко XVIII ст. на Чернігівщині була …лазня

Це - Свято-Михайлівська церква у с. Полонки (Прилуччина) -  однин із найяскравіших прикладів поєднання традиційної архітектури з архітектурою бароко на Чернігівщині. «Заховалась» церква у річковій долині серед густих заплавних лісів, поблизу річки Удай. До неї  можна добратися трьома дорогами, проте всі вони непрямі, а доволі звивисті, адже прокладені чи вздовж русла річки, чи «петляють» між селами. Цікава деталь: храм будувався під впливом традиційної дерев'яної архітектури храмів Лівобережжя, проте – він  цегляний. Точної дати його побудови немає. За одними джерелами - датується 2-пол. XVII ст., за іншими - XVIII ст. Неодноразово перебудовувався та добудовувався. У радянські часи церква була закрита. Як у більшості храмів у той час, дзвони були демонтовані та переплавлені, сама ж будівля спочатку переоблаштована у лазню, пізніше – на зерносховище. Після Другої світової війни церква відновила свою роботу.

Недалеко є доволі популярна локація - джерело Божої Матері та Архангела Михаїла з  облаштованими поруч каплицею, невеликою купальнею і колодязем, до якого приїжджає багато бажаючих скупатися та випити води.

 І ще неподалік села є цікавий об’єкт  - «печера ченця» або Лук’янова печера, яка датується поч. XVII ст. Викопав її чернець Київського Межигірського монастиря і прожив у ній пустельником все своє життя. А чернець Лук’ян з’явився там значно пізніше - у 30-40-х рр. минулого століття, - він  там також жив відлюдником.

Інформація із відкритих джерел