Так веде себе руда чапля, коли їй загрожує небезпека – витягує довгу шию та дзьоб догори, вертикально і завмирає. Окрас шиї – руді та чорні смужки, хвіст та крила зверху сірі. Звичайно у такому «вбранні» руду чаплю важко помітити серед очерету або серед вербових чагарників, де вона полюбляє селитися. Свою здобич ці птахи - хижаки можуть очікувати годинами, стоячи нерухомо майже по шию у воді. Їсть практично все, що зможе проковтнути повністю: мілку рибу, ящірок, змій, вужів, мишей, жаб, навіть тих, які виділяють смердючий секрет. Не гребує і пташенятами водоплавних птахів. Стравохід рудої чаплі може сильно розтягуватись.
На зимівлю руді чаплі відлітають до Африки. В Україну, у т.ч. й на Чернігівщину, повертаються з березня по квітень. Перелітають в основному вночі. Яскравий шлюбний період у цих птахів. Він розпочинається ще в Африці з того, що обрані парі витягують шиї та розкланюються одне перед одним, при цьому швидко та голосно клацають дзьобами. Ще цікавий факт. На місцях гніздування будуть аж два доволі великі гнізда, більше схожі на платформи: одне – для кладки яєць та пташенят, друге, поруч – для відпочинку одного з пари, які по черзі висиджують потомство.
Руда чапля - рідкісна для наших країв мешканка, занесена до списку регіонально рідкісних тварин та до ряду міжнародних природоохоронних документів.
Джерело: інформаційно-краєзнавчий довідник «Дивосвіт природи Чернігівщини», wikipedia