Про це повідомляють у соцмережах Ічнянського національного природного парку та навчально-наукова станція Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г.Шевченка у Чернігові.
Це - народні назви підсніжника білосніжного або звичайного ( не плутати з проліском, бо це дві різні квітки). Наукова назва квітки – «галантус», що означає молочна крапля, на яку дійсно схожа квітка підсніжника з настанням темряви, адже вона закривається на ніч.
Як й інші квіти, ці також мають свої романтичні, іноді навіть трагічні легенди. Одна з них розповідає про те, що коли з’явився Всесвіт та все навкруги, - сніг ще не мав кольору. Він, як і вітер, шукали тих, хто з ними міг би поділитися своїм кольором, адже всі кольори вже були зайняті. Але ніхто не хотів, щоб сніг чи вітер мали однакові кольори з ними. Вітру набридло шукати і вирішив він бути без кольору, налітати, лякати та навіть ламати тих, хто йому відмовив. А сніг продовжував шукати і знайшов тільки одну маленьку білу квітку, яка погодилась, щоб сніг мав однаковий з нею білий колір. І відтоді сніг «не любить» жодної квітки, окрім підсніжника, оберігає його і не дає йому замерзнути навіть у 10-градусний мороз.
Ця рослина відома ще з 1 тисячоліття, у середні віки її шанували як символ чистоти, а повсюдно стали вирощувати в 19 ст. У світі нараховується до 20 видів підсніжників та чимало сортів. У нас розповсюджені 3 види: звичайні (білосніжні), Ельвеза та складчасті. Це дійсно найперші квіти, які починають квітнути навіть коли ще є сніг, проте температура починає прогріватися в день до плюсових показників. Їх цвітіння може тривати до пізньої весни залежно від регіону. За висновками фахівців цьогоріч цвітіння підсніжників розпочалось майже на два тижні раніше у зв’язку із теплим лютим. Наразі вони на піку цвітіння і в Ічнянському національному парку плантації підсніжників простягаються на кілометри. Попри це підсніжники заборонено зривати, адже ця рослина занесена до Червоної книги. Ще 20 років назад, підсніжник білосніжний формував природні популяції у нашій, Чернігівській, Київській та Полтавській областях. На сьогодні чисельність популяції підсніжника різко зменшилась, а в багатьох місцях він взагалі зник. Ще не так давно підсніжники росли в багатьох країнах, але квітучі рослини піддавалися масовому знищенню на букети, а їх цибулини хижацьки викопувалися. Ще одна легенда стверджує, що ті, хто їх зриває, і ті, хто їх дарує, а також ті, хто їх продає і купує, ніколи не будуть щасливими в коханні. Так це чи ні? Хтозна. Проте всі ми маємо ставитись до підсніжників усвідомлено, дбайливо та обережно, аби нащадки могли милуватися цими тендітними символами весни, краси та настання тепла.
За матеріалами svitdovkola.com, dovidka.biz.ua, Ічнянського національного природного парку, Ю.О. Карпенка, зав.кафедри екології та охорони природи Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка