Один із видатних педагогів Волині ХІХ ст. та Чернігівщина

Луцький сайт lutsk.one вказує його у когорті топ -10 видатних педагогів Волині XVIII та XIX ст. Проте йому вдавалось успішно поєднувати викладацьку діяльність із творчістю: крім вчителювання він встигав професійно ілюструвати журнали, створював ікони, розписував українські храми і всіляко намагався зберігати українські традиції та вдосконалювати реалістичне мистецтво. А вже у доволі зрілому віці він оселився на Чернігівщині, у містечку Борзна, де також по собі залишив не одну добру справу. Це – Лазарчук Андронік Григорович. Народився на Волині (с. Уховецьк), а останні майже два десятиліття свого життя присвятив Чернігівщині, де й навічно спочив.

За свідченнями дослідників його творчості Андронік змалку мав хист до малювання. Малював практично всюди: паличками на землі чи камінчиками десь, де можна було щось намалювати. Маючи такі здібності не дивно, що вже у дитячому віці він потрапив на навчання до ковельського майстра – іконописця. Далі – навчання живопису у майстрів Почаївської Лаври, Петербурзької академії мистецтв, а паралельно ще й навчання на педкурсах академії. І цим двом основним іпостасям  - викладацькій діяльності  та художній творчості він і присвятив своє життя. А.Г Лазарчук викладав малювання і креслення в навчальних закладах у Почаєві, Ковелі, селах Тернопільщини, Кременці, Конотопі та Борзні, ілюстрував журнали «Рідний край» і «Молода Україна», працював над створенням ікон, брав участь у монументальних розписах українських храмів — Святотроїцької і Печерної церков Почаївської Лаври. З 1915 р. оселився у невеликому історичному мальовничому  містечку Борзна на Чернігівщині. І, звичайно, тут він також не сидів без діла: за декілька років  очолив місцеві художні курси, а ще за декілька років зініціював створення Борзнянського краєзнавчого музею, де зібрав твори відомого українського художника - Миколи Ге, життя якого також тісно пов’язане з Чернігівщиною. Декілька років А.Г Лазарчук працював директором цього музею. І так склалося в його житті, що виникла необхідність передати цю справу та керування музеєм комусь із послідовників. Проте у Борзні ніхто не ризикнув очолити цей музей у ті далекі буремні часи і всі роботи пензля М. Ге, які Андронік Григорович зібрав у Борзні, він передав до Конотопського музею.

У 1962 р. все ж таки відкрився Борзнянський народний історико-краєзнавчий музей і його вказують правонаступником того музею, який на поч. ХХст. створив А.Г. Лазарчук, проте, на жаль, без унікальної художньої  колекції  картин М.Ге. У музеї зберігається акт передачі всіх творів з Борзни до Конотопа у 1929 р. Проте, завітавши в музей можна почути ще багато цікавих історій з життя цієї непересічної талановитої людини та в цілому про багатовікову історію Борзни та її мешканців.

Звертаємо увагу на те, що всі музейні заклади працюють у режимі воєнного стану. Тому про відвідання закладу краще домовитись завчасно. Тел. - (096) 066-00-05

Щодо започаткування мультиплікації в Україні та його відношення до А.Г. Лазарчука і Борзни. Одним з його учнів був і його син Іполит, який також певний час жив, навчався  та працював у Борзні. У  подальшому  Іполиту Андрониковичу Лазарчуку, українському художникові кіно, мультиплікатору, режисерові-постановнику мультиплікаційних фільмів, було присвоєно звання  заслуженого діяча мистецтв України. Його вважають співзасновником української мультиплікації. У доробку І. Лазарчука   не один десяток художніх, мультиплікаційних, документальних стрічок.

За матеріалами wikipedia, lutsk.one,Борзнянського народного історико - краєзнавчого музею