Побувати у Венеції не покидаючи Чернігівщину? Запросто

Запрошуємо до Вихвостова. Звісно, тут не плавають гондоли та не співають пісні гондольєри, та правди нікуди подіти – село помережене каналами, а береги ВихвостівськоїВенеції прикрашають розлогі верби, стрункі тополі та балакучі берези, а далі стрічками біжать асфальтовані вулиці. 

Вихвостів – вихваляється не лише схожістю з Венецією, його самозакоханість починається ще задовго до глобалізації туристичної естетики. Десь в середині ХVІ ст. у пониззі річки Чиж-Миж, втікаючи від польської шляхти, поселився чоловік з прізвищем Потапенко. І місце йому що зрозуміло сподобалось: побудував халупку, господарював собі та щось наскучило жити одному, та і пішов собі у світ шукати бідаків зі схожою долею. І так його вихваляння місцем де поселився спрацювали, що з часом поселеннярозрослось, а назва так і закріпилась. 

Певний час село знаходилось під владою Польщі (після Деулінськогоперемир’я 1618 року), потерпало від свавілля польської шляхти, тож не дивно, що і жителі Вихвостова не лишились осторонь під час козацьких походів під проводом Б.Хмельницького. Вихвостів належав до Городнянської сотні, а та входила до складу Чернігівського полку. 

«І вийшов народ із темряви...», так описав Михайло Коцюбинський трагічні революційні події вже 1905 року, які лягли в основу повісті під назвою «Fata Morgana». Вихвостівці обурені соціальною несправедливістю, захопили та частково знищили маєтки місцевих поміщиків і заможних селян. У відповідь останні, скориставшись наближенням карального загону, скликали сільську сходку, на якій вчинили криваву розправу, вбивши 15 активістів селянського виступу. На пам’ять як про події, так і про історію села було відкрито Вихвостівський народний музей повісті М.М.Коцюбинського «Фата-Моргана», який можна відвідати і сьогодні.