Цій темі, а саме реальній суті московії, її геноцидним планам стосовно підкорених народів, способів, якими московська імперія поширювалася і закріплювалася до 1917 р., він присвячує не одне із своїх досліджень. У його монографії «Біла книга. Національна і соціяльна політика совєтів на службі московського імперіялізму», яка була спрямована перш за все керівникам європейських держав, застерігає від співпраці з червоною імперією і закликає до пильності, щоб не стати наступними загарбаними країнами. Він - це поляк за походженням та українець за духом та його особистим визначенням, - Роман Бжеський – громадський, політичний, військовий діяч, літературознавець, історик, журналіст, публіцист, художник, український націоналіст, уродженець м. Ніжина. Родич Миколи Гоголя по бабусиній лінії.
Отримав звання старшого унтер-офіцера після навчання у Чернігівській гімназії, працював помічником начальника міліції Чернігова, був одним із організаторів у Чернігові українського полку імені гетьмана Петра Дорошенка, воював добровольцем у лавах Січових стрільців. Певний час працював у Центральній Раді, у міністерствах внутрішніх справ, закордонних справ України, був у складі делегації у москві на переговорах між Україною і росією.
Попри шалену зайнятість знаходив час для своїх подальших досліджень з історії України та українського етносу, життя великих українських постатей, таких як Іван Мазепа, Тарас Шевченко, Леся Українка, Микола Вороний, Олег Ольжич, Микола Куліш, Остап Вишня та ін. А ще встигав малювати пейзажі та портрети видатних українців. У його доробку є й поезія. Окремі вірші Р. Бжеського стали піснями. Так, воїни УПА на Волині у 1943—1944 рр. співали бойову пісню під назвою "Український гімн". Автор музики Олександр Голубко вніс деякі корективи до тексту, у т.ч. й у назву, бо у Бжеського вірш називався «За власну могутню державу».
Його перу належать понад сто книг із різних галузей знань, проте фундаментальна мета усіх його досліджень – довести й переконати, що Москва була і залишається ворогом самостійності й самобутності України №1, без уваги на зміни її уряду та політичних режимів. До цього висновку він дійшов, вивчаючи історію та події з минулого України та росії, у т.ч. під час роботи у складі делегації щодо переговорів про незалежність України з представниками комуністичного режиму на чолі з В. Леніним, Г. Чичеріним та Л. Караханом.
За 15 років радянською владою був 17 разів заарештований, отримав кілька присудів смерті. Проте доля розпоряджалась по-іншому: кожного разу йому вдавалось уникати смертних вироків, тікати з-під арештів. Мав 25 криптонімів (тобто вигадане ім’я/прізвище, які не припускають можливості ототожнити з ним ту чи іншу конкретну особу) та псевдонімів.
Після приєднання Західної України до радянського союзу був вимушений разом з сім’єю емігрувати до Польщі. Потім до Чехії, Німеччини, згодом – до США, де мешкав у Детройті. Там же помер 4 квітня 1982 р. та похований.
За матеріалами управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації, wikipedia