Про цю стоянку на Чернігівщині більшість точно не чули

Коли мова заходить про кам’яну добу, то  першою на Чернігівщині згадують, звичайно,  світову класику археології  - всесвітньовідому стоянку первісної людини у Мезині і, напевно, хтось згадає нещодавні сенсаційні знахідки на стоянці «Бужанка-2»*. Проте Подесення приховує ще одну дивовижну пам’ятку, яка тривалий час залишається в тіні своїх відомих «сусідок» (хоча, напевно, й не одну, бо Чернігівщина без перебільшення  є одним із найбагатших регіонів на подібні знахідки в Україні). Просто під ногами (і це у буквальному розумінні - під садибою колишньої школи) сучасних мешканців Новгорода-Сіверського розташована однойменна стоянка, датована добою пізнього палеоліту  (38-10 тис.р.), яка майже 100 років тому була досліджена археологами та палеонтологами. І вона здивувала дослідників перш за все тим, що на відміну від сусідів, які будували житла з кісток мамонтів, місцеві палеолітичні мисливці використовували у створенні жител природні «дари» - облаштовували побут у справжніх гротах та під навісами пісковикових скель. Серед інших знахідок є унікальні зразки для цього періоду  - керни або  т.зв. гігантоліти.

Це три крем’яні пластини-«велетні» завдовжки до 45 см і вагою понад 8 кг. Вчені припускають, що первісні люди використовували ці «суперінструменти» для розбивання трубчастих кісток великих тварин. Хоча є й інші версії, наприклад, -  з них сколювали довгі та гострі крем'яні пластини-ножі, якими потім користувались у побуті.

Сьогодні ці унікальні гіганти зберігаються у фондах Національного музею історії України, який активно оцифровує свої колекції і цей ексклюзивний артефакт можна роздивитися з усіх боків не виходячи з дому за посиланням.

За матеріалами краєзнавчого музею Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім», Національного музею історії України, esu.com.ua,  wikipedia

Наші публікації до теми:

*«Нові археологічні знахідки з Чернігівщини нещодавно були представлені на престижному всесвітньому конгресі та відзначені як кращі польові дослідження пам’ятки археології» 

«На Чернігівщині не одна Мезинська палеолітична стоянка, а дві»