Хутір Радьківка у Прилуцькому районі (20 км на північ від Прилук, по дорозі на Ічню) за легендами має назву від імені свого першого поселенця – такого собі Редьки, який, скоріш за все, чомусь переховувався, тому й осів там ще у ХVІІ ст. На початку наступного сторіччя цей хутір купив Павло Ракович, який і започаткував будівництво храмів посеред лісу. Перша, дерев’яна, церква Вознесіння Господнього, збудована у 30-40 рр. ХVІІІ ст., яка з часом потроху руйнувалась. За півстоліття один із представників династії Раковичів – Федір звів однобанний мурований храм у стилі класицизму із вишуканим іконостасом та фресками. Окремо була побудована дзвіниця. Ще майже за 50 років наступний з роду – Олександр Ракович поруч із холодною Вознесенською церквою, яка не опалювалась, збудував теплий храм Олександра Невського, який також мав вишуканий різьблений дерев’яний іконостас та копії італійських ікон.
На жаль, час та подальші історичні події негативно позначились на храмах. Якщо перша, дерев’яна церква, зруйнувалась від часу, то двом іншим, мурованим, «допомогли» подальші буремні події ХХ – поч. ХХІ ст. Спочатку вони були закриті, як і більшість церков у радянські часи. Потім їх використовували під зерносховища та як складські приміщення. Далі – вони просто руйнувались, а місцеві селяни потроху розтягували їх частинами на власні потреби. Був період, коли тут і безхатьки були. Таким чином церква Олександра Невського зруйнована повністю. А от Вознесенську церкву практично з руїн почали підіймати, починаючи з 2013 р., створивши тут 1-й на Чернігівщині чоловічий монастир ПЦУ – Воздвиженський. Цей храм потроху відновлюється силами небайдужих. Тут проводяться недільні та святкові служби, а його особливістю є те, що храм відкритий цілодобово: кожен бажаючий, навіть вночі, може зайти сюди, взяти безкоштовну свічку та помолитися у тиші. Настоятель храму - отець Петро вважає, що люди мають приходити до храму будь-коли, а все, що можна, тут було вкрадене раніше.
За матеріалами wikipedia, travels.in.ua
Фото - wikipedia