Уродженець Чернігівщини започаткував понад 100 років тому дослідження впливу хіміотерапії на злоякісні пухлини

Це - Володимир Валерʼянович Підвисоцький, уродженець с.

Максимівка нині Прилуцького району. Мікробіолог, патолог, ендокринолог, імунолог, педагог, професор. Дивував колег шаленою працездатністю. У процеси дослідження, які проводив сам або допомагав комусь із своїх учнів, занурювався з ентузіазмом та завзятістю настільки, що міг днями не виходити з лабораторій і працювати, практично, безперервно. Серед його учнів були майбутні академіки: Олександр Богомолець, Данило Заболотний, Лев Тарасевич, Олександр Маньківський.

3 дитинства чітко знав, що стане лікарем. Прагнув цього. Намагався допомагати лікувати всіх поранених домашніх та свійських тварин, птахів, нерідко звертаючись за порадою до батька - професора-фармаколога. Отримав вищу медосвіту у Києві, підвищував фах у Німеччині та Франції. Грунтовне дослідження молодого лікаря - вченого стосовно відновлення тканин печінки зацікавило провідні міжнародні клініки, від яких мав пропозиції працювати закордоном. Проте В. Підвисоцький відмовився.

« Я повинен стояти на службі людям, з якими народився на одній землі, в одній країні, у якій хвороби є нескінченною причиною неподобних смертей... Світових столиць багато, але ж моя столиця - навіки Київ».

Багато років очолював кафедри, факультети у різних медвузах, входив до складу ряду міжнародних науково - медичних товариств. Разом зі своїми учнями і послідовниками вивчав регенеративну здатність шлунку, нирок, надниркових залоз, ініціював ендокринологічні дослідження. У 1888 р. під його керівництвом Олександр Маньківський вперше отримав адреналін, назвавши його наднирковим стимуліном.

Володимир Валерʼянович створив київську школу патологів, організував санітарно-бактеріологічні курси, заснував клініку дитячих хвороб в Одесі. Ярий поборник вакцинації особливо дітей, невпинно пояснюючи, що вакцинація значно зменшить великий відсоток дитячої смертності. Для того, щоб зробити процес щеплення більш масовим, допоміг поставити на потік виготовлення дешевих лікарських сироваток для щеплень.

Велику увагу Підвисоцький приділяв вивченню впливу на організм людини мікробів та збудників хвороб та яким чином спрацьовують захисні функції організму людини. Його праця

«...Керівництво для вивчення хворої людини» була практично настільною книгою для декількох поколінь лікарів, витримала понад 20 перевидань та була перекладена на 17 мов.

Володимира Валерʼяновича можна назвати одним із основоположників досліджень впливу хіміотерапії на ракові пухлини, яка й досі є актуальною у лікуванні цієї важкої хвороби. Автор майже 100 наукових праць. Практично всі результати своїх досліджень намагався друкувати у вітчизняних та міжнародних спеціалізованих виданнях, щоб якомога більше лікарів могли користуватись його напрацюваннями.

Володіючи досконало іноземними мовами, встигав перекладати медичні роботи зарубіжних лікарів та науковців. Здається неймовірним як все це можна було встигнути зробити за декілька десятків років, адже помер В. В. Підвисоцький у 1913 р. у віці 56 років під час підготовки до проведення виставки з гігієни у Петербурзі, де і похований.

За матеріалами Українського інституту національної памʼяті, wikipedia