Зелений Клин та Чернігівщина.

Назву території південної частини сучасного Приморського краю (російська федерація) «Зелений Клин» дали українці-переселенці до Уссурійського краю. Проте згодом ця назва поширилася також і західніше та північніше, на всі землі, заселені українцями від озера Байкал. Назва «Зелений» походить від численних лісів і взагалі багатого рослинного світу, а «Клин» — від його географічного положення.  

Межі «Зеленого Клину» можна визначити орієнтовоно, адже, радянська влада робила все, аби знищити культурну ідентичність українців у Приморському краї, починаючи від масового антиукраїнського терору 1930-х рр., продовжуючи денаціоналізацією цього регіону більш  пізнього радянського періоду. Деякі дослідники орієнтовні кордони цієї території визначають наступним чином:

·         на заході - це адміністративний поділ між Амурською та Забайкальською областями;

·         на сході - по Японському морю, Татарській протоці та Охотському морю;

·         на півдні - по річці Амур і Уссурі та Японському морю;

·         на півночі по Становому хребту (гори), або по адміністративному кордону між Амурською і Якутською  областями  (сучасна Якутія),  далі до адміністративного кордону між Удською та Охотською округами аж до Охотського моря.

Тобто за цими даними територія Зеленої України у Приморському становить понад  1 млн. км² і відповідно до перепису 1926 р. тут мешкало понад 300 тис. осіб або 24,5 % усього далекосхідного населення.

Наш земляк, уродженець с. Нова Басань,  Юрій Глушко-Мова, потрапив на Зелений клин, працюючи у 1901–1903 рр. машиністом у Добровільному флоті. Саме ця компанія протягом 1883–1901 рр. перевозила і переселенців з України на Зелений Клин. У 1918 р. він був обраний головою Владивостоцької української окружної ради, головою 3-го Українського Далекосхідного з'їзду. Тоді українська громада краю була на роздоріжжі щодо свого політичного і державного статусу - бути в складі росії чи відокремитися, приєднатися до "Великої України". З'їзд навіть звернувся до українського уряду з проханням вимагати від уряду РРФСР визнання Зеленого Клину частиною України на підставі принципу самовизначення народу, який складав там переважну більшість населення. Згодом Юрій Глушко ініціював 4-й (Надзвичайний) Український Далекосхідний з'їзд, на якому був обраний головою Українського Далекосхідного Секретаріату. За свою проукраїнську діяльність був вперше заарештований в 1918 р., після другого арешту став одним із понад 200 учасників "Читинського процесу", та засуджений у 1924 р. до 3 років позбавлення волі за антирадянську діяльність та «намагання відірвати Далекий Схід від РСФРР і злучити з Японією».

У 1930 році йому вдалося нелегально приїхати в Україну, у Київ. Восени 1941 року він взяв участь в роботі Української Національної Ради в Києві, після арешту її провідних членів залишився без засобів до існування в окупованому німцями місті і помер восени 1942 р. Похований на Лук'янівському цвинтарі у Києві.

Інформація створена завдяки  матеріалам «Diaspora.ua, 2019» та на основі відкритих джерел.