Свято-Троїцький собор (к. ХVІІ ст.)

Собор  - головний храм чернігівського Троїцького  (Троїцько – Іллінського) монастиря, визначна архітектурна пам'ятка доби Гетьманщини у Чернігові.Має статус пам’ятки архітектури національного значення. Стиль побудови – українське бароко. Верх собору прикрашають сім барокових бань: головна - над центром, дві менші - на бокових ризалітах західного фасаду, а решта розташована на основному об'ємі споруди. 

Стіни собору, вікна, ніші прикрашені бароковими вертикальними та горизонтальними профільними лініями і напівколонками. Ніші заповнені розписами. В другому ярусі собору над входом виділяється вікно у вигляді православного хреста, що є особливою ознакою чернігівських барокових храмів кін. XVII — поч. XVIII ст.

Інтер´єр прикрашає іконостас 1942 — 49 рр., виконаний місцевим художником Піменом Портним, а також цілий комплекс настінного живопису XVII — XX ст.

Ініціатором будівництва Троїцького монастиря був відомий політичний, церковний діяч і письменник к. XVII ст. архієпископ чернігівський Лазар Баранович. Собор закладений у 1679 р. за проєктом і під керівництвом архітектора Йоганна Баптиста Зауера. Будувався на кошти гетьмана України Івана Мазепи. Будівництво завершенно 1695 р.

За період існування собору він неодноразово горів та руйнувався, перебудовувався. У результаті реставраційних робіт в 80-х роках XX ст. собор відновлено в первісних формах XVII ст. Разом з іншими об'єктами та пам'ятками входить до складу Національного архітектурно - історичного заповідника "Чернігів стародавній"